Народився Ярослав 15 січня 1992 року в селі Ремчиці. Ріс кмітливим та розумним хлопчиною, мав старшого брата Вадима.
Навчався в Ремчицькому ліцеї з 1998 року по 2009 рік, першою вчителькою була
Стариніна Уляна Кузьмівна, класним керівником був Гордич Юрій Васильович.
Навчаючись в школі, полюбляв ганяти з хлопцями у футбол, але й не забував про уроки,
подобались такі предмети, як українська мова та література, любив читати
фантастику як в школі, так і в дорослому
житті. Ще з школи захоплювався історією України, здавав екзамен з історії та ЗНО, навіть хотів вступати до вишу на вчителя
історії, але після школи пройшов на бюджет до Національного університету
водного господарства та природокористування за спеціальністю «Геоінформаційні
системи і технології», який закінчив у 2014 році.
Навіть випускні екзамени не завадили йому брати активну участь в січні 2014
року в Майдані, в самий його розпал…
Після випуску повернувся в рідне село, деякий час допомагав батькам, Валентині Володимирівні та Петру Петровичу, по господарству та шукав себе. Також їздив за кордон на сезонні роботи, бо не цурався жодної роботи та завжди виконував її відмінно, про що свідчать його дружні стосунки з роботодавцями та друзями за кордоном, яких не залишала байдужими доля Ярослава до цих пір.
Це говорить про нього як про совісну, щиру, дружелюбну та трудящу людину.
Також працював по спеціальності в Рівненському БТІ, де виконував геодезичні роботи на Рівненській та Хмельницькій АЕС.
2017 року Ярослав одружився та переїхав жити з дружиною Вікторією в
селище Рокитне. Проживали вдвох. Він для неї був і опорою, і підтримкою, і надійним тилом, з яким нічого не було
страшно. Разом подорожували Україною. Ярославу дуже подобалися Карпатські гори.
В Рокитно працював на Рокитнівському скляному заводі помічником юриста, де
також зарекомендував себе з найкращої сторони, паралельно вивчав ІТ-
технології, тому що Він завжди прагнув до кращого. Він прагнув вчитися та
здобувати нових знань, хотів бути впевненим в собі.
З початком повномасштабного вторгнення, без сумніву, вперто вирішив стати
на захист держави, тому записався до тероборони в Рокитному. Після його рішучих
слів: «Я так вирішив! Я чоловік! Я буду Вас захищати, а не ховатись!» - вибору
в рідних не було, і ніякі відмовки не діяли, а просто підтримували Його та Його
вибір. Далі підписав контракт та вступив до лав ЗСУ на посаду помічника
гранатометника. Декілька місяців служив на кордоні з білоруссю, далі перевівся
до 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила м. Яворів Львівської
області. Після проходження навчань зарекомендував себе як відповідальний та
впевнений солдат, а зі своїми навичками в геодезії пішов на навчання в
аеророзвідку, які відмінно закінчив та був прийнятий до аеророзвідки. Відразу
після навчань їхній підрозділ відправили на бойові завдання на Донеччину.
Працювали в Авдіївці, а далі - славнозвісний Бахмут, за який тоді почались
пекельні бої. Після вдалих виїздів групи Ярослава, його зробили керівником
розрахунку. В свої роботі Він викладався на повну, не думаючи про відпочинок і
сон, бо Він завжди свою роботу робив на відмінно. Саме в Бахмуті Він і дав собі
позивний «JANGO». Коли дружина Вікторія запитала, чому саме *JANGO*, Він сказав
подивитись фільм *Jango вільний*, який вона переглянула вже після Його
загибелі…. І дійсно фільм про Його важкий шлях, щоб жити у вільній Україні…
Йому назавжди 30…
Загинув Ярослав Мулявка, позивний *JANGO*, 29 ГРУДНЯ 2022 року під час оборони
міста Бахмут Донецької області від обстрілу противником по позиціях, разом зі
своєю групою виїзду у складі 4-ох чоловік.
«Ярослав попав до мене на навчання на коптери ще у Бобрику.
З перших днів він був одним з найуспішніших студентів як у розвідці, так на
скидах. Коли нас відправили на схід, він не лякався і не ховався від достатньо
далеких приходів ворожих снарядів, а тут, повірте, є велика проблема у цьому. Виявивши
його моральну і психологічну стійкість і нахили до керування, а також гарні
навички пілота, ми зробили його керівником групи виїзду. Група під його
керівництвом допомогла знищити більше сотні окупантів, корегуючи вогонь нашої
артилерії. А побратими відзначали його як гарного і розуміючого керівника. В
день загибелі Ярослава його група, окрім
розвідки і корегування, займалася і скидами,» - говорить про Героя, головний
керівник аеророзвідки 24 ОМБР «Кристал».
Похований 2 травня 2023 року в рідному селі Ремчиці.
У січні 2024 року, з метою вшанування пам'яті і подвигу загиблого, військовослужбовці-побратими 24ОМБр ім.Короля Данила, вручили родині Ярослава Мулявки Орден "Хрест Героя", посмертно.
Назавжди *Jango вільний* в серцях рідних, близьких та знайомих…
Не забудемо ніколи…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І СЛАВА ГЕРОЮ!!!
